Люби природу не як символ душі своєї.
Люби
природу не для себе, люби для неї.
М. Рильський
Проблема
екологічного
виховання в теорії та практиці шкільного навчання не нова. Особливий інтерес до цієї проблеми виник ще у 70 – 80 роки.
За цей час була розроблена «Концепція неперервного екологічного виховання на
Україні», в якій наголошується:…"перед сучаснісною педагогічною наукою і
практикою створились нові невідкладні завдання. Необхідно забезпечити
підготовку молодого покоління, яке зможе вивести Землю із стану глибокої екологічної
кризи, в яку вона потрапила через незнання або ігнорування законів
взаємовідношення суспільства і природи…"
Екологічне виховання – це систематична
педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.
Його завдання – сприяти нагромадженню
екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати
її багатства, формувати уміння і навички діяльності в природі. Екологічне
виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування
людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в
природі. Це, зокрема, вміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про
стан природи, розумно взаємодіяти з нею.
Естетична краса природи сприяє формуванню
моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до
природоохоронної діяльності. За умов
погіршення екологічної ситуації в Україні зі всією гостротою постає питання про
поліпшення екологічної освіти підростаючого покоління.
Вирішення екологічного лиха
є одним з найголовніших практичних завдань для нашого суспільства. Від
забруднення природне оточення страждає і хворіє: погіршуються умови життя
рослин, тварин і самої людини. Щоб вижити людині потрібно зберегти природу
Землі.
На сучасному етапі і
педагоги, і батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правил поведінки в
природі, збереження всього живого на Землі. Першочерговим завдан-ням вивчення природознавчої
змістової лінії освітньої галузі “Людина і світ” Державного стандарту
початкової загальної освіти є ознайомлення дітей з основами екологічної грамоти
з метою подальшої неперервної екологічної освіти, яка сприяла б формуванню в
майбутніх громадянах цілісного світосприй-мання та філософії природошанування.
І чим раніше почи-нається робота з екологічного виховання учнів, тим
вищою буде її педагогічна ефективність і результативність.
Працюючи з учнями початкових класів,
необхідно вирішу-вати проблему дбайливого, господарського ставлення до природи
та охорони навколишнього середовища.
Молодші
школярі повинні усвідомити сутність екологіч-ного виховання. Діти — наше майбутнє, і вони повинні збе-регти середовище для наступних поколінь.
Отже,
основи дбайливого ставлення до природи треба закладати у початковій школі.
Молодший шкільний вік найбільш цінний етап у розвитку екологічної культури
особистості. Бо діти особливо чутливі до добра, допитливі. Саме в цей час слід
закладати моральні основи, розвивати почуття прекрасного, вміння бачити красу
природи. Тому екологічне виховання повинно починатися з раннього дитин-ства. У
наші дні питання екологічного виховання набули нову актуальність і вирішувати
його – задача
сучасної школи.
В.О. Сухомлинський доводив, що природа сама собою не
виховує. Виховує лише активна взаємодія
з нею. Самих знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються
на практиці, недостатньо. Важливо, щоб учні брали активну участь у збереженні і
збагаченні природи рідного краю. Тільки у цьому разі у них формуватимуться необхідні
уміння і навички, розвинеться відповідальне ставлення до навколишнього
середовища.
Екологічне виховання здійснюється на всіх
етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання,
добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості учнів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий